політика

-и, ж.

1) Загальний напрямок, характер діяльності держави, певного класу або політичної партії. || з означ. Напрямок діяльності держави або політичної партії у тій чи іншій галузі у певний період. || Події та питання внутрішньодержавного і міжнародного суспільного життя.

••

Брудна́ полі́тика — нечесність, брехливість та інші подібні методи досягнення мети.

Антиінфляці́йна полі́тика — державні заходи, які регулюють грошовий обіг та грошову масу, стримують непомірне зростання цін.

Валю́тна полі́тика — сукупність заходів і форм, що здійснюються державними органами, центральними банківськими та фінансовими установами в галузі валютних відносин.

Грошо́во-креди́тна полі́тика — заходи, які здійснюються в галузі грошового обігу та кредиту; грошова політика.

Інвестиці́йна полі́тика — а) загальнодержавні принципові рішення та заходи, що визначають напрями використання капітальних вкладень; б) частина загальної фінансової політики підприємства, яка полягає у виборі та реалізації найбільш вигідних шляхів розширення та оновлення його активів.

Нова́ економі́чна полі́тика іст. — господарська діяльність Радянської держави у перехідний період від капіталізму до соціалізму, що полягала в допущенні приватного капіталу та вільної торгівлі за наявності командних висот у руках держави; неп.

Полі́тика ві́льної торгі́влі — скасування обмежень у зовнішній торгівлі, зокрема, протекціоністських оплат, а також кількісних обмежень.

Полі́тика з пози́ції си́ли — користування правом сильного у відносинах однієї держави з іншими; загарбницька політика.

Това́рна полі́тика — елемент маркетингової діяльності підприємсва, який включає в себе асортиментну політику, створення нових товарів та запуск їх у виробництво тощо.

2) перен., розм. Лінія поведінки в чому-небудь, певне ставлення до кого-, чого-небудь. || Хитрий, ухильний спосіб дій, спрямований на досягнення певної мети.

3) розм. Революційна або підривна діяльність, участь в антиурядових виступах.